29 вересня – 79-ті роковини одного з найжахливіших символів Голокосту – масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, вчинених нацистами у 1941-1943 роках

Версія для друкуВерсія для друку

СЬОГОДНІ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ
      29 вересня – 79-ті роковини одного з найжахливіших символів Голокосту –  масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, вчинених нацистами у 1941-1943 роках. Із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення Києва.    

 
      29-30 вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч  чоловіків, жінок, дітей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом, – ще близько 17 тисяч осіб.
      27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з’явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».
      Передумовою до проведення розстрілів була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини.
      Маса людей, які рухалися з різних районів міста, зливалася в один потік на вул. Мельникова. У кінці вулиці, біля протитанкового рову, загородженого «їжаками», була поставлена «застава», за якою була розгорнута похідна канцелярія. Почергово від натовпу відділяли 30-40 осіб і під конвоєм вели «реєструватися». У людей відбирали всі документи і цінності. Документи в поспіху кидали в мішки або просто на землю, де вони лежали товстим шаром. Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев’яній платформі сидів кулеметник. Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися. Розпачливе ридання, крики поліцаїв, благання про допомогу, прокляття катам, молитви заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром…Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.
      Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник. Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, полягло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, військовополонених Червоної Армії, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричних лікарень та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Перед відступом нацисти примусили в’язнів Сирецького концтабору, що знаходився поруч з Бабиним Яром, викопувати та спалювати трупи.
      Бабин Яр — страшна сторінка в історії всього людства. Понад сто тисяч людей стали жертвами спотвореного світогляду та нелюдської жорстокості. Усі ми маємо пам‘ятати про цей злочин, щоб ніколи знову не допустити його жахливого повторення. Бережімо вічну пам‘ять про невинних.

Наверх ↑